Весняні замальовки. Вступ
Сонячне проміння тихесенько нишпорить в моїй порожній кімнаті... Звільненій від холоду, сумник думок та змертвілих павутинок зимової депресії, що панувала в цих стінах аж кілька місяців. Тепер, обережно просуваючись поглядом між хришталиками чистого повітря, боючись зачепити бодай один із них, намагаюсь зловити кожен рух довгоочікуваного тепла і світла... Відтепер все має змінитись, я вірю, я.... відкриваю очі і бачу за вікном лише похмурий погляд повного місяця та рухливі віти дерев, що у білому світлі нагадують пальці, зведені судомою..